СТОП булінг

2 квітня 2021 - Администратор

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Дзвінки на лінію - безкоштовні як зі стаціонарних телефонів на всій території України, так і з мобільних усіх операторів.

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

Національна «гаряча лінія» з протидії домашньому насильству (консультації юриста, психолога, соціального педагога):

116-123 (цілолобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Можна отримати інформацію про організації та установи, до яких слід звернутися у конкретній ситуації, про перелік документів, які необхідно підготувати для звернення, поради щодо правильного їх складання, підтримку психолога анонімно у телефонному режимі, консультації та рекомендації юристів щодо конкретної ситуації.

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

Зателефонувавши зa номером 0 800213 103 (безкоштовно зі стаціонарних та мобільних телефонів), можна отримати такі послуги:

· інформацію про гарячі телефонні лінії з питань надання соціальних послуг та захисту прав людини, та установи, які опікуються відповідними питаннями;

· безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

· правові консультації;

· зв 'язатися з усіма центрами з надання безоплатної вторинної правової допомоги; отримати інформацію про їх місцезнаходження, контактні номери телефонів, інші засоби зв 'язку.

ЗАТВЕРДЖЕНО

наказ від 06.09.2020 року № 53а

Директор КЗ «СЮН» РОР Володимир ВОРОБЕЙ

План-заходів щодо створення у 2020-2021 навчальному році

безпечного освітнього середовища, формування в дітей та учнівської молоді ціннісних життєвих навичок

№	Назва заходів	Термін виконання	Відповідальний
1.	Проведення просвітницької діяльності, спрямованої на формування негативного ставлення до протиправних дій	Постійно	Керівники гуртків
2.	Проведення місячника «Правового виховання» та декади правових знань	Щорічно, жовтень	Керівники гуртків
3.	Проводити обстеження житло-побутових умов проживання дітей, які потребують підвищеної уваги, сімей, що опинилися у складних сімейних обставинах	Протягом року	Керівники гуртків
4.	Проведення годин спілкування , просвітницькі заходи у рамках правопросвітницького проєкту Міністерства юстиції «Я маю право». Провести Всеукраїнський тиждень з протидії булінгу	жовтень	Керівники гуртків
5.	Організація змістовного дозвілля гуртківцівської молоді у позаурочний час, проведення культурно-мистецьких акцій, спортивних змагань, туристичних подорожей	Протягом року	Керівники гуртків
6.	Проводити моніторинг ризиків виникнення всіх форм насильства серед дітей та гуртківцівської молоді, визначення причин тривожності та агресивності	Постійно	Практичний психолог, керівники гуртків
7.	Довести до відома всіх керівників гуртків наказ МОН України № 844 від 25.12.2006 «Попередження насильства в сім’ї», Комплексний міжвідомчий план заходів із питань координації дій щодо попередження насильства в сім’ї.	вересень	ГАЙДАЧЕНКО Людмила
8.	Забезпечити неухильне виконання педагогічними працівниками закладу Конвенції ООН «Про права дитини», Закону України «Про охорону дитинства» законодавств України в галузі освіти в частині збереження фізичного , духовного, психічного здоров’я та поваги до людської гідності дитини.	протягом року	ВОРОБЕЙ Володимир
9.	Під час проведення рейду «Педагог і родина» з’ясувати умови проживання та виховання (категорійних) дітей в родинах з метою виявлення не багатодітних сімей та недопущення фізичного, психічного, сексуального і економічного насильства над дітьми.	За потребою	Керівники гуртків
10.	В разі виявлені фактів насильства над дітьми негайно надавати інформації відповідним правоохоронним органам	Постійно	ВОРОБЕЙ Володимир
11.	Розробити та провести цикл заходів щодо вивчення та популяризації серед гуртківцівта батьків конвенції ООН про права дитини	Листопад	ШЕХТЕР Лілія
12.	Пропагувати під час освітнього процесу формування навичок здорового способу життя серед дітей та молоді, запровадження високої педагогічної культури, толерантного ставлення до дітей	Постійно	Керівники гуртків
13.	Проводити соціально-психологічні дослідження серед гуртківців закладу з метою вивчення проблем підліткового насильства та розробити рекомендації для попередження фактів психологічного розладу, агресивності та жорстокості серед неповнолітніх	Протягом року	Практичний психолог Керівники гуртків
14.	Проводити лекційно-просвітницькі заходи в навчальному закладі з питань підготовки молоді до сімейного життя, планування сім’ї та попередження насильства в сім’ї.	Постійно	Керівники гуртків
15.	При необхідності надавати постраждалим від насильства в сім’ї соціально-педагогічні, інформаційні послуги	Постійно	Практичний психолог Керівники гуртків
16.	Надавати практичну допомогу у проведенні виховних годин, тренінгів для гуртківців у закладіз питань попередження домашнього насильства	Постійно	ШЕХТЕР Лілія
17.	Забезпечити раннє виявлення сімей, в яких може виникнути реальна загроза вчинення насильства в сім’ї	Постійно	Практичний психолог
18.	Провести з гуртківцями бесіди, круглі столи на тему: -«Що робити, коли тебе ображають дорослі»; -«Насильство в сім’ї та як його уникнути»	Протягом року	Практичний психолог
19.	Конференція на тему: «Взаємодія сім’ї і закладу – запорука успішного навчання і виховання. Єдині вимоги у вихованні»	За планом закладу	ГАЙДАЧЕНКО Людмила
20.	Популяризувати заходи з питань сім’ї, родинного виховання на сайті закладу	Постійно	Керівники гуртків
21.	Розробка індивідуального плану психолого-педагогічного супроводу гуртківців «Групи ризику»	Жовтень 2020р.	Практичний психолог
22.	Залучення спеціалістів різних фахів та служб для проведення профілактичної роботи серед молоді	Протягом року	ШЕХТЕР Лілія, керівники гуртків
23.	Проведення заходів до Дня боротьби зі СНІДом	Грудень	Керівники гуртків
24.	Співпраця з працівниками юстиції, правоохоронних органів, служби у справах дітей з писань правової освіти та профілактики правопорушень	Постійно	ГАЙДАЧЕНКО Людмила
25.	Тренінгове заняття «Профілактика булінгу в гуртківцівському середовищі»	Січень	ШЕХТЕР Лілія
26.	Проведення наради керівників гуртків на тему «Організація та проведення профілактичної роботи щодо попередження випадків булінгу серед учасників освітнього процесу»	Січень	ВОРОБЕЙ Володимир
27.	Розмістити на стенді закладу номери телефону гарячої лінії протидії булінгу 116000	вересень	ШЕХТЕР Лілія
28.	Провести нараду для педагогічних працівників закладу «Булінг. Якщо ваша дитина стала його жертвою»	Лютий	ГАЙДАЧЕНКО Людмила
29.	Провести заняття на тему «Не допускай насилля над ближнім»	Протягом року	Керівники гуртків
30.	Конкурс-виставка плакатів на тему «Булінгу скажемо – НІ!»	Березень	Керівники гуртків
31.	Проведення годин спілкування, бесід на тему «Моє світле майбутнє» «Мистецтво спілкування», «Життя видатних людей»	Протягом року	Керівники гуртків

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)

Верховна Рада України постановляє:

I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради УРСР, 1984 р., № 51, ст. 1122):

1) частину другу статті 13 після цифр "173" доповнити цифрами "173^-⁴";

2) доповнити статтею 173^-⁴ такого змісту:

"Стаття 173^-⁴. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, -

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, -

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, -

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років, -

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.

Неповідомлення керівником закладу освіти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про випадки булінгу (цькування) учасника освітнього процесу -

тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до двадцяти процентів заробітку";

3) абзац перший частини третьої статті 184 доповнити словами та цифрами "крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173^-⁴ цього Кодексу";

4) статтю 221 після цифр "173-173^-²" доповнити цифрами "173^-⁴";

5) абзац другий пункту 1 частини першої статті 255 після цифр "173-173^-²" доповнити цифрами "173^-⁴".

2. У Законі України "Про освіту" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 38-39, ст. 380):

1) частину першу статті 1 доповнити пунктом 3^-¹ такого змісту:

"3^-¹) булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Типовими ознаками булінгу (цькування) є:

систематичність (повторюваність) діяння;

наявність сторін - кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);

дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого";

2) частину другу статті 25 після абзацу дев’ятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"здійснює контроль за виконанням плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти; розглядає скарги про відмову у реагуванні на випадки булінгу (цькування) за заявами здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та приймає рішення за результатами розгляду таких скарг; сприяє створенню безпечного освітнього середовища в закладі освіти та вживає заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг (цькування), стали його свідками або постраждали від булінгу".

У зв’язку з цим абзац десятий вважати абзацом одинадцятим;

3) частину третю статті 26 після абзацу дев’ятого доповнити п’ятьма новими абзацами такого змісту:

"забезпечує створення у закладі освіти безпечного освітнього середовища, вільного від насильства та булінгу (цькування), у тому числі:

з урахуванням пропозицій територіальних органів (підрозділів) Національної поліції України, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, служб у справах дітей та центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді розробляє, затверджує та оприлюднює план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

розглядає заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування;

забезпечує виконання заходів для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які вчинили булінг, стали його свідками або постраждали від булінгу (цькування);

повідомляє уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України та службі у справах дітей про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти".

У зв’язку з цим абзац десятий вважати абзацом п’ятнадцятим;

4) частину другу статті 30 після абзацу двадцятого доповнити чотирма новими абзацами такого змісту:

"правила поведінки здобувача освіти в закладі освіти;

план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладі освіти;

порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти;

порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)".

У зв’язку з цим абзац двадцять перший вважати абзацом двадцять п’ятим;

5) у статті 53:

у частині першій:

абзац десятий після слів "форм насильства та експлуатації" доповнити словами "булінгу (цькування)";

після абзацу десятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу (цькування), стала його свідком або вчинила булінг (цькування)".

У зв’язку з цим абзаци одинадцятий - сімнадцятий вважати відповідно абзацами дванадцятим - вісімнадцятим;

частину третю доповнити абзацом шостим такого змісту:

"повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком яких вони були особисто або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб";

6) у статті 54:

частину першу доповнити абзацом двадцятим такого змісту:

"захист під час освітнього процесу від будь-яких форм насильства та експлуатації, у тому числі булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, від пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю";

частину другу доповнити абзацом чотирнадцятим такого змісту:

"повідомляти керівництво закладу освіти про факти булінгу (цькування) стосовно здобувачів освіти, педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, інших осіб, які залучаються до освітнього процесу, свідком якого вони були особисто або інформацію про які отримали від інших осіб, вживати невідкладних заходів для припинення булінгу (цькування)";

7) у статті 55:

у частині другій:

абзац восьмий після слів "закладу освіти" доповнити словами "у тому числі щодо надання соціальних та психолого-педагогічних послуг особам, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування), про";

доповнити абзацами дев’ятим і десятим такого змісту:

"подавати керівництву або засновнику закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;

вимагати повного та неупередженого розслідування випадків булінгу (цькування) стосовно дитини або будь-якого іншого учасника освітнього процесу;

частину третю доповнити абзацами одинадцятим і дванадцятим такого змісту:

"сприяти керівництву закладу освіти у проведенні розслідування щодо випадків булінгу (цькування);

виконувати рішення та рекомендації комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти";

8) частину першу статті 64 після абзацу восьмого доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"з урахуванням пропозицій центрального органу виконавчої влади з питань формування і реалізації державної політики у сфері захисту прав і свобод людини та громадянина, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, головного органу у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань сім’ї та дітей, розробляє та затверджує план заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти, порядок реагування на випадки булінгу (цькування), порядок застосування заходів виховного впливу;

узагальнює та оприлюднює інформацію про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти".

У зв’язку з цим абзаци дев’ятий - двадцять шостий вважати відповідно абзацами одинадцятим - двадцять восьмим;

9) частину першу статті 65 після абзацу шостого доповнити новим абзацом такого змісту:

"сприяють розробленню плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти".

У зв’язку з цим абзаци сьомий і восьмий вважати відповідно абзацами восьмим і дев’ятим;

10) у статті 66:

частину першу після абзацу сьомого доповнити новим абзацом такого змісту:

У зв’язку з цим абзац восьмий вважати абзацом дев’ятим;

частину другу після абзацу одинадцятого доповнити новим абзацом такого змісту:

"сприяють розробці плану заходів, спрямованих на запобігання та протидію булінгу (цькуванню) в закладах освіти".

У зв’язку з цим абзац дванадцятий вважати абзацом тринадцятим;

11) пункт 2 частини другої статті 71 доповнити абзацом п’ятим такого змісту:

"випадків булінгу (цькування) в закладах освіти та заходів реагування на такі випадки, вжитих керівництвом закладу освіти або його засновником";

12) частину четверту статті 73 після абзацу третього доповнити двома новими абзацами такого змісту:

"здійснювати перевірку заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти, повноту та своєчасність заходів реагування на такі випадки з боку педагогічних, науково-педагогічних, наукових працівників, керівництва та засновника закладу освіти;

аналізувати заходи для надання соціальних та психолого-педагогічних послуг здобувачам освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування)".

У зв’язку з цим абзаци четвертий - восьмий вважати відповідно абзацами шостим - десятим;

13) частину другу статті 76 викласти в такій редакції:

"2. Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім’ї і суспільства у вихованні здобувачів освіти, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує профілактику та запобігання булінгу (цькуванню), надання консультативної допомоги батькам, психологічного супроводу здобувачів освіти, які постраждали від булінгу (цькування), стали його свідками або вчинили булінг (цькування). Соціально-педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами".

II. Прикінцеві положення

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:

привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;

забезпечити приведення міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Президент України	П.ПОРОШЕНКО
м. Київ 18 грудня 2018 року № 2657-VIII

Про затвердження Методичних рекомендацій щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами

Наказ МОН № 1047 від 02.10.2018 року

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАКАЗ

№ 1047 від 02 жовтня 2018 року

Про затвердження Методичних
рекомендацій щодо виявлення,
реагування на випадки домашнього
насильства і взаємодії педагогічних
працівників із іншими органами
та службами

Відповідно до статті 11 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року, підпункту 16¹ пункту 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 630, Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658, та з метою забезпечення комплексного інтегрованого підходу щодо подолання насильства, сприяння реалізації прав осіб, постраждалих від насильства, та ефективного реагування на факти насильства НАКАЗУЮ:

1. Затвердити Методичні рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами (далі - Методичні рекомендації), що додаються.

2. Департаменту професійної освіти (Кучинський М. С.):

· довести Методичні рекомендації до відома обласних, Київської міської державних адміністрацій;

· в установленому порядку забезпечити оприлюднення цього наказу на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України.

3. Контроль за виконанням цього наказу покласти на заступника міністра Хобзея П. К.

Міністр Л. М. Гриневич

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства освіти і науки України
від 02.10.2018 № 1047

Методичні рекомендації щодо виявлення,
реагування на випадки домашнього насильства і
взаємодії педагогічних працівників з іншими органами та службами

І. Загальні положення

1. Методичні рекомендації (далі - Рекомендації) розроблено з метою забезпечення комплексного інтегрованого підходу до протидії домашньому насильству та сприяння реалізації прав осіб, постраждалих від домашнього насильства (далі - постраждалі особи), шляхом проведення превентивних заходів, ефективного реагування на факти домашнього насильства.

2. Рекомендації враховують вимоги частини третьої статті 8, частини третьої статті 15 Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству» та Порядку взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 658 ( далі - Порядок).

3. Рекомендації розроблено для використання у закладах освіти, які є суб’ектами взаємодії, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

4. Терміни, що використовуються у цих Рекомендаціях вживаються у значенні Закону України «Про запобігання і протидію домашньому насильству».

II. Ознаки виявлення випадків домашнього насильства

1. У виявленні фактів домашнього насильства має значення спостережливість педагогічних працівників закладу освіти, їх уважне ставлення до учасників освітнього процесу і здатність вчасно помітити симптоми неблагополуччя в поведінці та настрої дітей.

2. Види домашнього насильства визначаються за наступними ознаками:

1) Ознаками психологічного насильства є:

· замкнутість, тривожність, страх або навпаки демонстрація повної відсутності страху, ризикована, зухвала поведінка;

· неврівноважена поведінка;

· агресивність, напади люті, схильність до руйнації, нищення, насильства;

· різка зміна звичної для дитини поведінки на контрастну;

· уповільнене мовлення, нездатність до навчання, відсутність знань відповідно до віку (наприклад, невміння читати, писати, рахувати);

· синдром «маленького дорослого» (надмірна зрілість та відповідальність);

· уникання однолітків, бажання спілкуватися та гратися зі значно молодшими дітьми;

· занижене самооцінювання, наявність почуття провини;

· швидка стомлюваність, знижена спроможність до концентрації уваги;

· демонстрація страху перед появою батьків та/або необхідністю йти додому, небажання йти додому;

· схильність до «мандрів», бродяжництва;

· депресивні розлади;

· спроби самогубства;

· вживання алкоголю, наркотичних речовин;

· наявність стресоподібних розладів психіки, психосоматичних хвороб;

· прояви насильства чи жорстокого поводження стосовно тварин чи інших живих істот;

· приналежність батьків інших законних представників до деструктивних релігійних сект;

· інші прояви поведінки чи емоційних реакцій, що не відповідають віковим нормам розвитку дитини.

2) Ознаками фізичного насильства можуть бути:

· розповідь дитини, що батьки, інші члени сім’і' застосовують до неї або іншої дитини фізичне насильство, погрожують вигнати з дому, перемістити до іншого місця проживання (віддати до інтернатного закладу, влаштувати до лікарні, помешкання інших родичів тощо), про наявність небезпеки з боку тварин, що утримуються у неї вдома;

· намагання дитини приховати травми та обставини їх отримання (відмова зняти одяг для медичного обстеження або переодягатися в присутності інших дітей; носити одяг, що не відповідає сезону);

· зміщення суглобів (вивихи), переломи кісток, гематоми, подряпини;

· синці на щоках, очах, губах, вухах, передпліччях, стегнах, кінчиках пальців тощо;

· рвані рани і переломи в області обличчя, травматична втрата зубів;

· травми ока (крововиливи, відшарування сітківки тощо);

· забиті місця на тілі, голові або сідницях, які мають виразні контури предмета (наприклад, пряжки ременя, лозини);

· скарги дитини на головний біль, біль у животі, зовнішні запалення органів сечовивідних і статевих систем;

· рани і синці у різних фазах загоєння на різних частинах тіла (наприклад, на спині та грудях одночасно);

· сліди від укусів;

· опіки та інші незвичні для віку дитини фізичні (видимі та невидимі) травми.

3) Ознаками економічного насильства, занедбання дитини можуть бути:

· постійне голодування через нестачу їжі;

· вага дитини в значній мірі не відповідає її віковій нормі (за визначенням медичного працівника);

· часті запізнення до школи, брудний одяг, одягання не за погодою;

· пропуски занять у школі;

· втомлений і хворобливий вигляд;

· загальна занедбаність;

· нестача необхідного медичного лікування (дитину не водять до лікаря),

· неліковані зуби;

· залишення дитини батьками під наглядом незнайомих осіб (в тому числі, які перебувають у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння);

· залишення дитини дошкільного віку без догляду впродовж тривалого часу як у помешканні, так і на вулиці, в тому числі зі сторонніми особами;

· відсутність іграшок, книжок, розваг тощо;

· антисанітарні умови проживания, відсутність постільної білизни (або постільна білизна рвана та брудна), засобів гігієни;

· нігті, волосся у дитини нестрижені та брудні;

· у дитини постійні інфекції, спричинені браком гігієни;

· залучення дитини до трудової діяльності (з порушенням чинного законодавства);

· дитина жебракує, втікає з дому;

· відставання дитини в розвитку фізичному, емоційному, розвитку дрібної моторики, пізнавальних здібностей, соціальних навичок та навичок міжособистісного спілкування) внаслідок педагогічної занедбаності тощо.

4) Ознаками сексуального насильства можуть бути:

· знання термінології та жаргону, зазвичай не властивих дітям відповідного віку;

· захворювання, що передаються статевим шляхом;

· синдром «брудного тіла»;

· уникнення контактів із ровесниками чи дорослими, зокрема й з родинного кола чи друзів сім'ї;

· дитяча або підліткова проституція;

· рання вагітність;

· вчинення сексуальних злочинів;

· сексуальні домагання до дітей, підлітків, дорослих;

· нерозбірлива або непритаманна віку дитини сексуальна поведінка;

· створення та реалізація дитиною сексуальних сценаріїв в іграх за допомогою іграшок та ляльок;

· відмова від гігієнічного догляду за собою;

· нашарування великої кількості одягу на тілі або використання одягу, який максимально приховує тіло;

· страх або агресивна реакція щодо конкретних людей або людей певної статі, віку тощо;

· синці на внутрішній стороні стегон, на грудях і сідницях, сліди від укусів.

· інші незвичні для віку дитини фізичні ознаки (видимі та невидимі), а також психолопчні і поведінкові прояви, які можуть свідчити про насильство щодо дитини.

Педагогічним працівникам доцільно звертати увагу також на ознаки, що вказують на ймовірність виникнення ризиків для життя, здоров'я та розвитку дитини. Зокрема до таких ризиків можна, крім іншого, віднести ситуації, коли батьки або інші законні представники:

· не цікавляться освітньою діяльністю дитини (не відвідують батьківських зборів, не контактують із педагогами закладу);

· під час відвідування закладу освіти перебувають у стані алкогольного сп’яніння або під дією наркотичних речовин; наявні факти надмірного вживання алкоголю, наркотичних речовин, схильності до азартних ігор та відвідування ігрових клубів;

· систематично проявляють агресивну поведінку до працівників закладу освіти, батьків інших дітей;

· ігнорують рекомендації працівників закладу освіти щодо виховання дитини, що призводить або може призвести до затримки її розвитку, погіршення емоційного стану, здоров'я, соціальної ізоляції та інших несприятливих наслідків;

· не дотримуються санітарно-гігієнічних норм та правил безпечної поведінки (що призводить до виникнення ризику інфікування дитини);

· мають ознаки пригніченого психоемоційного стану, розладів психічного здоров'я, суїцидальної поведінки, що ускладнює процес догляду та виховання дитини;

· не забезпечують необхідного медичного догляду за дитиною, що може призвести до серйозних порушень здоров'я;

· жорстоко поводяться з членами сім'ї (одним із батьків, іншою дитиною, іншою особою), з домашніми тваринами;

· допускають перебування у помешканні, де проживає дитина, сторонніх осіб, схильних до вживання алкоголю, наркотичних речовин;

· не забезпечують дитину кишеньковими коштами;

· перекладають догляд за молодшими дітьми на інших.

· Діти мають:

· знижену здатність контролювати свою поведінку;

· демонстративну хоробрість;

· агресію стосовно інших дітей або дорослих;

· ознаки бродяжницва;

· бажання і змогу перебувати у вечірній і нічний час на вулиці без супроводу дорослих, відвідувати комп'ютерний клуб.

ІІІ. Взаємодія керівника та працівників закладу освіти для профілактики та у разі виявлення ознак домашнього насильства

1. Дії керівника та працівників закладу освіти здійснюється відповідно до пунктів 39-41 Порядку.

2. Керівник закладу освіти забезпечує реалізацію заходів у сфері запобігання та протидії насильству:

1) проведення з учасниками освітнього процесу роботи щодо запобігання та протидії насильству;

2) організацію інформаційно-просвітницьких заходів із учасниками освітнього процесу з питань запобігання та протидії насильству, у тому числі стосовно дітей та за участю дітей;

3) організацію соціально-психологічного супроводу постраждалих;

4) визначення уповноваженої особи з-поміж працівників закладу освіти для здійснення невідкладних заходів реагування у випадках виявлення фактів насильства та/або отримання заяв/повідомлень від постраждалої особи/інших осіб.

3. Уповноважена особа закладу освіти:

У разі виникнення підозри щодо домашнього насильства, жорстокого поводження з дитиною або якщо є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, з боку інших) уповноважена особа зустрічається із дитиною, стосовно якої є інформація про жорстоке поводження щодо неї, намагається розговорити, встановити контакт, довірливі стосунки та надає емоційну підтримку; проявляє інтерес, дружелюбність, щирість, теплоту і симпатію, дитина має відчути, що її дійсно чують і розуміють. Дотримуватись принципу конфіденційності щодо постраждалої особи.

У процесі розмови, якщо дитина підтверджує факт жорстокого поводження чи насильства щодо неї, уповноваженій особі необхідно з'ясувати терміни подій, які відбулися з дитиною, та можливості отримати їх опис.

Уповноважена особа закладу освіти повідомляє працівників психологічної служби закладу освіти, а працівник психологічної служби за потреби складає план корекційної роботи та здійснює соціально-педагогічний супровід з жертвою та ії кривдником, особливо, якщо останнім є інший учень (учні) закладу, та у разі необхідності перенаправляє до інших спеціалістів (психотерапевта, невролога тощо).

4. Педагогічні працівники, медичний та господарсько-обслуговуючий персонал закладу освіти у разі виявлення ознак чи факторів, що можуть вказувати на домашнє насильство, складні життєві обставини, жорстоке поводження з дитиною або ризики щодо їх виникнення стосовно дитини, передають уповноваженій особі закладу освіти, а у разі її відсутності - безпосередньо керівникові закладу освіти (директорові) чи заступнику директора інформацію про дитину з метою планування подальших дій щодо заходів для надання медичної, психологічної або іншої допомоги постраждалому.

5. У закладі освіти на інформаційному стенді та на офіційному веб-сайті має бути розміщено контактну інформацію уповноваженої особи закладу, організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід звернутися y випадку домашнього насильства, примірний перелік яких додається.

Директор департаменту
професійної освіти М. С. Кучинський

Додаток
до Методичних рекомендацій щодо
виявлення, реагування на випадки
домашнього насильства і взаємодії
педагогічних працівників з іншими
органами та службами

Примірний перелік
організацій та установ, служб підтримки постраждалих осіб, до яких слід
звернутися у випадку домашнього насильства

Організації та установи до яких слід звернутися у випадку домашнього насильства:

· До територіального органу поліції або за телефоном 102.

· До центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоці.

· До управління сім'ї та молоді районної, міської чи обласної держадміністрацій.

· До громадських організацій, які надають допомогу постраждалим від насильства.

· До психолога, соціального педагога, класного керівника тощо.

· До близької людини.

· На телефони «Гарячих ліній».

Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

Національна дитяча «гаряча лінія» Центру «Ла Страда- Україна»:

0-800-500-333 (для дзвінків з мобільного)

Консультують компетентні у дитячих питаннях психологи, юристи та соціальні працівники.

116-123 (цілолобово та безкоштовно з мобільних телефонів),

0-800-500-225 та 116-111

Омбудсмен з прав дитини в Україні Микола Миколайович Кулеба:

(044) 255-64-50

Єдиний телефонний номер системи надання безоплатної правової допомоги:

· безоплатну правову допомогу дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах;

· правові консультації;

Служби підтримки постраждалих осіб:

1) центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

2) притулки для дітей;

3) центри соціально-психологічної реабілітації дітей;

4) соціально-реабілітаційні центри (дитячі містечка);

5) центри соціально-психологічної допомоги;

6) територіальні центри соціального обслуговування (надання соціальних послуг);

7) інші заклади, установи та організації, які надають соціальні послуги постраждалим особам.

До спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб належать притулки для постраждалих осіб, центри медика-соціальної реабілітації постраждалих осіб, кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, мобільні бригади соціально-психологічної допомоги постраждалим особам та особам, які постраждали від насильства за ознакою статі, а також заклади та установи, призначені виключно для постраждалих осіб та осіб, які постраждали від насильства за ознакою статі.

За матеріалами: Освіта.ua
Дата публікації: 11.10.2018