Конспект заняття "Калина – символ України. Легенди про калину". Автор: Ромашко Р.Я., керівник гуртків
24 жовтня 2014 - Администратор
Тема: Калина – символ України. Легенди про калину.
Мета. Навчальна: познайомити юннатів із символічним значенням калини в українській народній творчості та національних традиціях; узагальнити і розширити знання дітей про народний символ України – калину, читаючи легенди, вірші та пісні.
Розвиваюча: розвивати комунікативні здібності, вміння робити висновки, відстоювати власні бачення і рішення свою думку; розвивати пізнавальний інтерес до обрядів, звичаїв Батьківщини.
Виховна: виховувати у дітей глибокі почуття любові до рідної землі, її культури, побуту, символів і звичаїв. Пробуджувати пізнавальні інтереси до історії української нації, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну символіку та культуру. Виховувати почуття патріотизму, турботливого ставлення до природи.
Обладнання: гілочка калини, малюнки калини у різні пори року,комп’ютер, екран та диск з піснями про калину.
Тип заняття. Засвоєння нових знань. Хід заняття І. Організаційний момент.
Щоб день хороший розпочати , Дружно й радісно сказати: Вліво, вправо поверніться ,
ІІ. Актуалізація опорних знань. Діти, відгадайте загадку та прослухайте фрагмент аудіо запису народної пісні і ви дізнаєтеся, про що буде йти мова на занятті. За хатою у садочку, у зеленому віночку , За намисто кожен смик та й укине на язик. (Калина ) Ой у лузі червона калина похилилася. Чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо. А ми нашу славну Україну розвеселимо! ІІІ. Мотивація навчальної діяльності юннатів. "Хто не знає свого минулого, той не вартий щасливого майбутнього", – писав відомий український поет Максим Рильський. І це справді так. Кожний народ має свої святині, свої символи, опоетизовані образи дерев, квітів, рослин, птахів, тварин. Упродовж багатьох віків з покоління в покоління люди зберігали і примножували традиції українського народу, його довічні символи, серед яких одне з почесних місць займають рослини. Калина, верба, тополя, дуб, чорнобривці, мальви, барвінок, червона рута, волошки... Вони віддавна уособлюють красу України, духовну міць її народу, засвідчують любов до рідної землі. Наша Україна — край мальовничий. Дивовижна природа рідного краю знайшла відображення в народних обрядах, традиціях, у нашій історії і творчості. Так, синій вічнозелений барвінок вважають символом життя, плакучу вербу — символом тяжкої жіночої долі, соняшник відображує тепло й сонце. Але, мабуть, немає в нашому краї рослини, яку шанували б більше за пишну, червону калину. IV. Повідомлення теми й мети заняття. Тема нашого заняття — «Калина — символ України». Сьогодні я розкажу вам про те, як калина пов’язана з традиціями нашого народу, про те, що вона уособлює в народних повір’ях, переказах, загадках, прислів’ях. Ми згадаємо вірші, легенди та пісні, присвячені калині. Наша мета — дізнатися про символічне значення калини для українського народу. Адже кожному, хто любить свою Батьківщину, варто цікавитися й пишатися його звичаями, робити все, щоб вони зберігалися, як дорогоцінний скарб, і переходили від покоління до покоління. V. Сприйняття та засвоєння гуртківцями нового матеріалу. Бесіда «Символічне значення калини» Калина... У будь-яку пору року цей кущ дивує нас: влітку — пишною кучерявою зеленню, восени — барвистим листям та намистечком ягід; взимку вони на фоні снігу червоніють, мов кров, приваблюючи пернатих гостей — птахів, які ніколи не знехтують поживитися смачними калиновими плодами. В українському народі калину шанували з прадавніх часів. Калина для наших пращурів уособлювала рідний край, рідну домівку. Калинові грона вишивали на рушниках, сорочках, скатертинах. Коли козак вирушав у дорогу, мати неодмінно напувала його калиновим чаєм та давала із собою хліб з калиною. Раніше не було в селах такої хати, біля якої не росла б пишна калина. Навесні дівчата прикрашали коси калиновими квітами. А коли достигали калинові ягоди, їх вішали попід стріхою. Йдеш селом, а хата неначе в коралах, червоніють густими намистинками до пізніх заморозків. В Україні існував гарний звичай: коли в сімї народжувалася дівчинка – обов’язково саджали кущ калини біля хати, щоб була вродливою. Весільний коровай теж не обходився без калини: калинове гроно мало лежати на короваї як символ вірності й кохання. Калину дбайливо охороняли. Нестерпне знущання над нею вкривала людину ганьбою. І це зрозуміло: адже калина уособлювала саме життя. Іноді калину вважали символом крові, вогню, сонця. Здавна вважалося, що вона пов’язує світ мертвих зі світом живих. Отже, про калину можна говорити і як про символ єднання народу: живих із тими, що відійшли в потойбіччя, і тими, котрі ще чекають на своє народження. Червону калину шанували й за її цілющі властивості. Дотепер ця рослина популярна в народній медицині як лікарська, що здатна зцілювати від багатьох застудних хвороб, регулювати тиск, очищати кров. Запитання і завдання до юннатів. • Яке враження справляє на вас калина? • У яку пору року калина подобається вам найбільше? Чому? • Які українські народні традиції пов’язані з калиною? Розкажіть про них. • Доведіть, що калина не тільки красива, але й корисна. • Продовжіть речення: «Калина — це символ...» Інформаційна хвилинка (юннати розповідають легенди про калину). А зараз послухаємо легенди від дітей, надаємо слово першому інформатору. То було давним –давно . В одному селі жила дуже красива дівчинка , яку звали Калиною . Її любили люди за добре серце . Одного разу на село напали вороги . Жителі села встигли сховатися в байраку . Тільки Калинка лишилася в селі. Татари наказали дівчинці показати, де сховалися всі , щоб узяти людей у полон. Калина завела загарбників у дрімучий ліс. Зблиснула шабля, загинула хоробра дівчинка, але й вороги не знайшли вороття. Там, де розбризкалась дівоча кров, виросли калинові кущі. Укрилися кущі білим цвітом, а коли осипався цвіт, заблищали на кущі ягоди, а в кожній ягідці –зернятко, як маленьке сердечко . Якого кольору ягоди калини ? Не видумана історія про калину. Біля села був бій . Нашим воїнам довелося відступати. Двоє поранених бійців не могли йти , і люди сховали їх за селом у рівчаку під кущами калини. Калинові кетяги закрили бійців , як мати дочок . Фашисти по всьому селу шукали їх , але так і не знайшли . Поки вороги були в селі , діти непомітно носили воїнам їжу , прикладали зілля до ран, а коли фашисти пішли забрали їх до хати. Бійці одужали . Всім селом проводжали їх у новий бій з ворогами. Підійшли солдати до калини і низько вклонились їй, як рідній матері. Адже вона врятувала їм життя. Діти, уявіть собі, що ви зараз знаходитеся у чарівному лісі, а раз ліс чарівний, то у ньому і чарівні рослини, які між собою розмовляють. Читання діалогу. Читання за особами. - Сестрице, ніяк я не розумію, за що вам така пошана? Адже я перша вітаю всіх із настанням весни. Ще тільки зійде сніг, ледь пригріє сонечко, а я вже дарую всьому світу пухнасті котики. А ти завітаєш тоді, коли вже й так багато квітів. - Так, але моїм цвітом усі милуються. Навіть порівнюють мене з молодою вродливою дівчиною. - Я росту біля річок, ставків. На мене всі звертають увагу. А ти ростеш у лісі, де тебе й не видно серед дерев. - Але мене часто саджають і біля двору, тому, що я – оберіг для хати. Моїми плодами люблять ласувати не лише пташки. Добре, сестрице! Чого нам сперечатися? Ми обидві важливі. Адже А, зараз діти я вам пропоную послухати текст народної легенди про калину. Калинове гроно У давні часи калина не скрізь росла-родила. Довго доводилось людям шукати калинові грона лісами й полями, горами й долами, болотами та ярами. Навіть на кам’яних скелях шукали, та рідко хто знаходив. А кому щастило зірвати дозрілі ягоди, той ніс їх у свою домівку, і вже тоді в тій хаті завжди був спокій, радість, достаток і талан усій родині. Потім калина розповсюдилась по всій Україні, перестала бути дивом, і її грона майже втратили свою дивовижну дію, хоч люди все одно любили калину і за красу, і за цілющі властивості. Лише на Довбушевій скелі, у неприступних місцях, збереглася чудодійна калина. Одного разу ішов вівчар з отарою попри високу і стрімку скелю Довбуша. Задивився на її вершину, а звідти червоним блиском сонячного променю вдарило юнакові в очі. Приклав руку до чола, прикриваючи дашком долоні очі, помітив — зі скелі звисають налиті соком грона червоної калини. Чув хлопець від старих людей: хто знайде калинові грона на скелі Довбушевій, той горя не знатиме, а щастя матиме на все життя. Забувши про все на світі з тих радощів, кинув він хазяйські вівці й пішов добувати грона. Та ледь дійшов до половини скелі, як зірвалася брила разом із ним. Загула-загриміла донизу. Вівчар знепритомнів. А коли прийшов до пам’яті, вже нічого не міг бачити, окрім темної ночі... Осліп бідолашний. Отаке-то. Не кожному ті грона даються до рук. Запитання і завдання до тексту. • Про які часи розповідає нам легенда? • Чому за легендою раніше було не так просто знайти калину? • Навіщо люди намагалися знайти калинові ягоди? • Розкажіть, який випадок трапився з вівчарем. • Чому, на вашу думку, калин не дозволила хлопцеві зірвати свої ягоди? Легенда про лікарські властивості рослини. Жили собі мати і донька. Була донька дуже гарна і вміла людей лікувати. Одного разу Калинка у степу зілля збирала, там побачив її пан і хотів собі за жінку взяти. Втікала Калинка скільки сили мала, аж ось попереду річка, а далі вже і бігти нікуди. Вилізла Калинка на вербу, стрибнула у воду і втопилася. Кожного дня приходила на берег стара Килина - тужила за дочкою. Вросли у берег ноги старенької міцним корінням, руки стали вітами гнучкими, а серце перетворилося на калинові ягідки, що щедро дарує калина людям і пташкам, по сей день людей лікує. Гра «Так – Ні» Зіграти хочеться мені із вами, друзі, в «Так» чи «Ні»? Легенда про калину. Дівчина Килина збирала у лісі ягоди і раптом побачила, що вороги - татари йдуть до села. Побігла вона у село і попередила односельців. Сміливо кинулись до бою козаки, але в багато разів більше було ворогів - спалили село, а Килину - дівчину-красуню у полон взяли. За те, що оповістила село, відтяли їй голову, і виріс на тому місці чудо-кущ, що за ім'ям дівчини Калиною нарекли. Люблять і пам'ятають люди Килину, а калина стала своєрідною пам'яткою про рідну землю, оберегом українців. Гра «Розвідники». - Знайти саме довге речення. (21сл.) - Знайти саме коротке речення. (7сл.) - Порахувати скільки разів зустрілося слово калина. (6) А ще про калину є чимало загадок, прислів’їв, віршів та приказок. Наприклад: У вінку зеленолистім, У червоному намисті Видивляється у воду На свою хорошу вроду. • Гарна дівчина — як у лузі калина. • Саджай біля хати калину — матимеш долю щасливу. • Милуйся калиною, коли цвіте, а дитиною — коли росте. • Без верби й калини нема України. Про калину є чимало віршів, сьогодні деякі з них продекламують наші юннати. Вірш «Посадіть калину». Посадіть калину біля школи, Щоб на цілий білий світ Усміхався щиро долі Материнський білий цвіт. Посадіть калину на городі, Щоб заквітнула земля! Із роси – пречиста врода, З неба – почерк журавля. Посадіть калину коло тину, Щоб злагода цвіла! Буде щедрою родина – Буде честь їй і хвала. Посадіть калину в чистім полі. Хай вона освятить час! Рід наш дуже любить волю, Хай же воля любить нас! Посадіть калину біля школи. А щоб цвіт її не стерся, Не зів’янув на спориші, Посадіть і коло серця, Щоб цвіла вона в душі.
*********************** Білий цвіт калини — Радість України. А вогнисті грона — Наша кров червона. Я – КАЛИНОНЬКА, КАЛИНА . VI. Закріплення вивченого матеріалу. Рефлексія Юннатам пропонується намалювати калину, спираючись на попередньо прослуханий матеріал і власні враження. Діти можуть зобразити калину на свій розсуд (у природному середовищі, її гілочку, калинові грона на короваї тощо). Вихованці можуть виконувати роботу під тихе звучання народних пісень, у текстах яких згадується калина («Ой є в лісі калина», «Ой там у лісі калина», «Чи я в лузі не калина була» тощо). По завершенні малюнку бажаючі діти можуть представити свої роботи, прокоментувавши їх зміст. Юннати з педагогом влаштовують виставку малюнків «Червона калина — радість України». VІI. Підведення підсумків заняття Ось така вона — калина: символічна й прекрасна, мила й дорога серцю кожного українця, оспівана в народних піснях і легендах, шанована нашими звичаями й традиціями. Радує нас вона в будь-яку пору, коли росте кучерявим кущем біля річки чи в лузі; коли її червонясті ягідки прикрашають коровай чи вишиванку... Шануйте ж ви калину, як шанували її наші пращури, бережіть її, саджайте, плекайте і вживайте калинові плоди, щоб бути здоровими та міцними! Діти! Пам’ятайте , що у злих, недобрих людей калина не росте, а тільки у щирих, добрих. Так будьте добрими і чуйними, посадіть біля своїх осель калину. Бережіть калину, шануйте! Бо червона калина є символом нашої рідної неньки України.
|