Про проведення обласного етапу Всеукраїнського юннатівського природоохоронного руху «Зелена естафета» 2023-2024 н.р.

 РІВНЕНСЬКА ОБЛАСНА РАДА

Додаток № 2

до листа КЗ «СЮН» РОР

№111   від   12.03.2024 р.

Дослідження №1

«Біотестування як метод дослідження токсичності ґрунту»

Біотестування грунту – це процедура встановлення токсичності грунту за допомогою тест-об'єктів. Токсичність ґрунту може дуже сильно збільшуватися під час потрапляння до ґрунту різних речовин з повітря або з водою, унаслідок господарської діяльності людини. Накопичення в ґрунті токсинів, що мають різну природу і походження, зумовлює токсичні властивості ґрунтів, які визначаються наступним методом.

Рослини здатні концентрувати токсичні речовини. Кількісним показником морфологічних змін є показники проростання, розміру рослин та приросту.

Мета роботи – визначити токсичні властивості ґрунту методом біотестування.

Устаткування, реактиви, матеріали – Чашки Петрі, фільтрувальний папір, зразки ґрунту, індикаторні рослини (редис, гірчиця, цибуля звичайна). Хід роботи

1. Заздалегідь відбирають зразки ґрунту з верхнього шару, в районнах з різною інтенсивністю забруднення (школа, луг, траса, заправка тощо). При оцінці токсичності проб ґрунтів в чашку Петрі кладуть аркуш фільтрувального паперу, на який насипають 1 грам висушеного та подрібненого ґрунту і рівномірно розподіляють по ємності.

2. Потім додають 5−7 мл води (використовують кип’ячену питну воду, яку попередньо відстоюють кілька днів) і на ґрунт висаджують по 30−50 насінин індикаторної рослини (в залежності від крупності). Найбільш зручними культурами для тестування в чашках Петрі є рослини з дрібним насінням – редис, гірчиця, цибуля звичайна. Контрольним субстратом у цьому випадку є ґрунт, відібраний на умовно чистій території (заповідник, заказник, курортна зона та ін.).

3. Приготовані зразки інкубують у термостаті (або в темному місті) при температурі 22°С протягом 3-4 дні (72−96 годин) до повного проростання насіння.

4. Рівень токсичності ґрунту визначають за різницею у кількості пророслого насіння, у довжині проростків і їх коріння у досліді і в контролі. Токсичними вважають ґрунти, що викликають пригноблення проростання насіння на 20-30 % та більше.

 Визначення токсичності ґрунту рекомендується проводити на свіжих зразках ґрунту, оскільки після тривалого зберігання зразків токсичність їх може значно змінюватися.

5. Отримані результати обробити статистично і зробити висновок.

Завдання

1. Відібрати зразки поверхневого шару ґрунту на різних територіях.

2. Підготувати наважки ґрунту до проведення експерименту.

3. Відібрати насіння культур для пророщення.

4. Статистично обробити та проаналізувати отримані результати досліджень.

5. Побудувати діаграми (показники проростання насіння, показники довжини вегетативних органів).

6. Зробити висновок щодо біоіндикації токсичності ґрунту.

Зміст звіту. Мета роботи, статистично оброблені результати та аналіз біоіндикації токсичності ґрунту.

Дослідження №2

 «Біотестування загальної токсичності води за ростом коренів цибулі (Allium cepa L.)»

Тест-об’єкт даних досліджень – це корінці цибулі, які відходять від
вкороченого пагона (денця) цибулини. Цей тест оцінює тільки водорозчинні
компоненти зразка. Він є легким і чутливим способом виміру загальної
токсичності, викликаної хімічними чинниками води. Показником токсичності
виступає пригнічення росту коренів цибулі. Встановлено, що ріст корінців
пригнічується при більш низьких концентраціях токсиканту, ніж проростання
насіння.
Хід роботи:

Підготуйте проби води (кринична, водопровідна, артезіанська, стічна,
дощова) з різних місць вашої урбоекосистеми. Потім воду використовуйте для
досліджень. Воду не фільтруйте. Як контроль застосуйте відстояну протягом доби водопровідну воду.

1. Відберіть по 12 цибулин звичайної цибулі Allium cepa L розміром 1,5 см удіаметрі для кожного варіанту досліду. Для запобігання висиханню коренівнеочищені цибулини одна за одною зберіть у банку з чистою водою на 10-15 хвилин. Таким чином ви підготуєте цибулини до експерименту.
        2. Видаліть гострим ножем жовто-коричневі зовнішні луски.
        3. Для кожного досліджуваного варіанту підготуйте по 12 одноразових стаканчиків.
        4. Вийміть усі цибулини з банки, помістіть їх на сухий папір і злегка
підсушіть. Розмістіть по 1 цибулині в одноразовому стаканчику, закріпивши
зубочистками таким чином, щоб денце цибулі торкалося рідини в стаканчику.
Через 24 години замініть старі зразки води на нові з тих же пунктів забору.
Повторіть цю процедуру ще через 24 години. На цей раз заберіть з кожного
варіанта по 2 цибулини з найменш розвинутими коренями. Отже в кожному
варіанті у вас залишиться тепер по 10 цибулин.

        5. Ще через 24 години (тобто через 3 доби від початку експерименту)
виміряйте за допомогою лінійки довжину всіх 10 пучків коренів у кожному
варіанті. Відкиньте особливо короткі або довгі корінці і розрахуйте середній
показник довжини коренів 10 цибулин для кожного варіанта.
        6. З метою вивчення можливості зворотного впливу, продовжуйте
дослідження ще на додаткові 24 години. При цьому в кожному варіанті замініть воду в 5 пробірках на відстояну водопровідну воду, а в інших 5 пробірках знову зробіть заміну на свіжу воду відповідного варіанту. Через 24 години подивіться, чи поліпшився ріст коренів у 5 перших пробірках порівняно з 5 останніми.

 Якщо так, то це свідчить про відновлення коренів і про більш-менш зворотній вплив токсичних речовин води.

7. Накресліть криву росту коренів для кожного варіанта. Середню довжину коренів відкладіть по осі ординат, а вздовж осі абсцис зазначте дані
експерименту. Можна також зобразити результати у вигляді стопчастих гістограм відсотках від контролю.

8. Відмітьте витяжки, які зумовили найбільше пригнічення росту кореня.

Примітка: Проведення експериментальних досліджень необхідно відзняти та зробити відеоролик, тривалістю до 10 хвилин, з наданням висновку експерименту.